Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

Треба завжди бути готовим іти за Господом

В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Амінь.

Слава Ісусу Христу.

 

Сьогодні Церква вшановує пам’ять Всіх Святих. Ми завжди бачимо в календарі багато імен святих. Але сьогодні Всіх Святих. І тих Святих, починаючи від Богородиці і Іоана Хрестителя, і до останніх мучеників і праведників, і тих святих, які не записані в календарі, і тих  святих, про яких ми не знаємо і навіть гадки не маємо. Це ті святі – батьки, матері, діди, бабусі, прадіди і ті покоління, які до нас жили праведно.

А що означає – жити праведно? Жити праведно – це любити Бога більше, як самого себе. Любити Бога так, щоб Його всюди визнавати. Навіть тоді визнавати, коли є загроза для життя. І перші святі – це є мученики. Починаючи від архидиякона Степана. Це перші мученики, які постраждали за віру і вони стали святими. І на початку Церква вшановувала їх кожного дня. Але коли їх стало так багато, що й днів не вистачило у році, в календарі, всіх «зібрали» разом і вшановували їх після Трійці. У римо-католицькій церкві колись 13 травня завжди святкували, нині у римо-католиків святкують Всіх Святих 1 листопада. А у нас – в неділю після зіслання Святого Духа на апостолів.

Про це багато сказано. Починаючи вже з ІІ століття святим приділялася велика увага. І вже за часів Василія Великого навіть ділили мощі святих і обмнювалися ними.

Щоб бути святим – чи це є почесно, чи ні? Чи це є корисно для людини, чи ні – бути святі?

Хто такі святі? Це ті, хто удостоєний перебувати з Богом. Хто вони такі? Це колишні грішники, які через покаяння увійшли в праведність і стали святими. І для таких належить Царство Боже.

І може бути навпаки, що люди можуть вести себе як святі на цій Землі, але закінчити своє життя зовсім по-іншому. Можуть у цьому житті свою праведність показувати, як на сцені. І це нічого їм не дасть.

Щоб бути святим, треба взяти хрест свій і йти за Господом. А що таке – іти за Господом? Це означає, що треба бути завжди готовим і на розп’яття, і на зневагу, на вбивство, на осуд людський. Так.

Іти за Христом – означає сьогодні іти на війну. І той, хто йде на війну, він знає, що його може чекати. Але він іде. Тому що він любить свою Батьківщину, любить свою землю, любить свій народ, любить свою родину, любить свою сім’ю, любить своїх друзів. І він жертвує. Жертвує своїм життя, жертвує усім своїм. Отак і означає бути святим, щоб усім своїм життям жертвувати заради Бога.

Але ми повинні зрозуміти, що кожна людина – це є образ і подоба Божа. І як ми можемо говорити про те, що ми любимо Бога, а Його творіння, Його синів і дочок, Його дітей будемо ненавидіти? І тому святість – це означає у розумінні нашому полюбити не тільки Бога понад усе, а ближнього – як самого себе.

Багато людей можуть говорити: ось я буду ходити кожної неділі в храм, я буду християнин і я увійду в Царство Боже. У школу всі діти ходять. Але є такі країни, де діти взагалі не ходять до школи, а у нас усі ходять. Але це не означає, що всі ті, хто ходить до школи, отримують нормальні знання. І це не означає, що всі ті, хто в церкву ходять, отримують все те, на що вони надіються. Чому? Та тому, що мало ходити в Храм Божий і слухати Слово Боже, а ще має велике значення жити по цьому Слові Божому. І є люди, які життя готові віддати за те, щоб побути в Церкві на Літургії, щоб приступити до Причастя і з’єднатися з Богом. В той час, коли був карантин і в церкву не можна було заходити. І серед нас були такі люди, переважно жінки, яким чоловіки забороняли ходити в церкву, але вони все одно приходили. Цілі системи, як у радянські часи, забороняли ходити в церкву, але ходили. І навіть сьогодні кожного року 150 тисяч християн в Китаї, Північній Кореї, Іраку, Індонезії, Африці гинуть як мученики через те, що вони є християнами і не відмовляються від своєї віри. Так є сьогодні.

Розкажу вам один приклад. Одна жінка має чоловіка, який був противником того,  щоб вона ходила в храм на Літургію кожної неділі. Він їй забороняв, а вона все одно ходить. Він взяв рушницю в неділю зранку, коли вона збиралася в церкву, приставив до неї і сказав: «Якщо підеш в церкву, я натискаю на курок». Вона відповідає: «Якщо натиснеш – піду в рай. Якщо не натиснеш – піду в церкву». Оце є вияв віри.

І багато таких прикладів можна підібрати з нашого життя, які засвідчують нашу віру. А ця віра нас приводить в храм. Ця віра нам помагає впливати на наш розум і усвідомлювати Євангелію, навчатися в Неї. Тому що віра не тільки в релігії потрібна.

Ви знаєте, чому діти погано навчаються у школі? Не тільки через те, що у них погані вчителі. Багато хто з них погано навчаються тільки через те, що втрачають віру у своє майбутнє. Їм здається, що потім якось воно буде, якось вони прилаштуються. Ну не буду я професором, буду я на складі вантажником. Отак у них змінюється віра. І як ви думаєте, для тих дітей – це нормально мати таку віру, щоб не осягнути якусь потрібну їм науку? Хіба це є нормально? Правда, ні? Але в них це є.

І ви знаєте, така хибна віра є навіть у християн. Коли їм здається, що вони виправдають свої вчинки не через покаяння, не через діло свого життя, а через те, що вони в церкві свічку поставлять. Їм здається, що вони виправдають своє життя тоді,  коли вони зроблять щось надзвичайне, коли хтось над ними молитву прочитає, але своє життя вони не змінять – покаяння немає. І коли сьогодні є ця ситуація між людьми, все те, що переживає наш народ, це все від цього маловір’я, від цього непорозуміння, яке є між людьми у нашій країні.

 Тому, що кожен думає: «ось якось воно буде». І коли в людини виникає така думка, вона відходить від Бога, вона відказується від Христа, відказується від віри. І це є найстрашніша думка: «ось якось воно буде». А потім – «какая разніца». А потім, коли життя щось не так іде, ми говоримо: «на все воля Божа». Чи воля Божа на те, щоб люди гинули на Донбасі? Чи воля Божа на те, щоб люди гинули під колесами автомобілів? Чи воля Божа є на те, що люди вмирають від коронавірусу? Чи воля Божа є на те, щоб люди на підприємствах гинули? Чи воля Божа є на те, щоб ви один одного обкрадали, махлювали, обманювали, принижували – на це воля Божа є? Ні. Ми Богом починаємо прикриватися в той час, коли кожен повинен взяти свій хрест. І деколи цей хрест треба взяти і почитати як книжку, щоб навчитися. І хрест цей можна взяти у вигляді мітли і біля двору свого підмести. Цей хрест можна взяти у вигляді лопати і посадити дерево. І навести порядок.

Оце Господь хоче. Щоб ми не на Його волю покладалися, бо Його воля у Євангелії, Він її нам вже дав, а щоб ми мали цю волю таку, як у святих. А хто такий святий? Це той, хто своєю вірою, терпінням, працею, любов'ю уподобляється Господу.

Амінь.

14.06.2020

Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа