Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

Вчімося бачити наше спасіння

Проповідь о. Івана Гошовського у неділю перед святом Винесення Чесного Хреста Господнього

Сьогодні в Євангельському зачалі ми читаємо одну із тих Євангельських історій, яка є складною для нашого розуміння. Більше того, вона якоюсь мірою дивує нас. Людей, не знайомих з християнською традицією, можливо, навіть шокує. Дуже часто критики Біблії, маю на у вазі не наукових критиків, а публічних, використовують цю історію, як доказ того, що у ній є багато історій, які є нетолерантними за своєю природою, ворожими.

І дійсно, якщо дивитися на цю історію поверхнево, то так може здатися. Жінка-хананеянка, що підкреслено у цій історії, жінка іншої культури, іншої традиції, іншого походження, жінка з іншого краю – краю Тира і Сидону, - підходить до Спасителя і просить. Навіть не за себе, а за свою дочку, щоб Він зцілив її. А Він не дослухається до її прохання. І перша думка, яка спадає нам - наскільки ця реакція виглядає, якоюсь мірою, шовіністичною. Починає здаватися, що Ісус Христос не дослухався до неї, тому що вона хананеянка, вона не належить до дому Ізраїлевого.

Хто такі були хананеяни? Цю назву ми знаємо зі Старого Заповіту: так називалися люди з Ханаану, люди Обіцяної Землі, у яку прийшли євреї з Єгипту. Люди неоднорідні, зі своєю культурою, зі своїми богами. І що найбільше відрізняло цих людей від ізраїльтян? На що найбільше вказують пророки людям Ізраїля? Вказують судді Старозавітні? Це те, що це були люди, які не жили за законами Заповіту. Ці люди не жили за законами Мойсея, за якими жили ізраїльтяни. Тому, коли ми пригадуємо цю історію про хананеянку, не слід дивитися на неї, як на спілкування людей двох культур. Це спілкування людей дому ізраїлевого, людей, які виконували закон Мойсеїв, і людей, які мали інших богів, поклонялися іншим богам, ідолам. Ось у чому глибока різниця.

І навіть зараз, коли проводяться археологічні дослідження на цій території, науковцям дуже важко визначити, кому належало поселення – хананейцям, чи людям ізраїля. Є однак, одна підказка: в поселеннях, де жили ізраїльтяни, немає кісток свиней, тому що їсти свинину було заборонено законом Мойсеєвим. Навіть археологія підтверджує те, що найбільша різниця між ними була саме у віросповіданні.

І тому Господь і каже, що «Я прийшов до тих, хто Мене чекав». Хто чекав на Месію. Хто виконував закони Мойсея. Але чи дійсно Господь Бог не почув її? Чи дійсно Він не побачив її віри? Він є Ідеальною Людиною, Ідеальним Богом, і звичайно, Його віра не була такою, як у звичайної людини. Чому ж Він не відповідає на її благання? Тільки коли Його учні просять про це, Він звертається до неї і відповідає на її запитання. Для того, щоб зробити урок Своїм послідовникам, і для того, щоб випробувати віру цієї хананеянки. Який же урок Ісус Христос хотів зробити Своїм послідовникам? Давайте поставимо себе на місце цієї жінки-хананеянки, жінки з країв Тірських і Сидонських. В той час, певно, термін хананеяни використовувався не на позначення якогось конкретного етносу. А, скоріш за все, іудеї використовували його на позначення людей іншої віри. І дійсно, в краях Тірських і Сидонських люди мали інших богів – Ваала, Машеру, робили їм свої поклоніння, виховувалися в цій культурі, але попри все це, попри те, що вона була людина іншої культури, іншої традиції, вона змогла впізнати свого Спасителя. Тому що вона приходить до Нього не просто, як до якогось мага, чи чарівника, яких було в той час дуже багато у тих краях. Вона звертається до Нього: «Господи!»

Це є дійсно віра, повна розуміння того, що Він є Господь. Не просто чудотворець, який може спасти її доньку, а Він є Господь. І ким Він був для неї? Ще один галилеянин, ще один пророк з чужих країв, більше того – країв ворожих? Тому що люди ізраїлю і люди міст Тіра і Сидону завжди жили в напрузі і ворожнечі. І попри все це, попри виховання і уявлення світу, які їй дала її культура, вона змогла розгледіти у Господі нашому Ісусові Христу свого Спасителя.

Давайте зараз задамо собі запитання – чи ми змогли б так вчинити? Чи змогли б ми попри ці істини, які ми отримали з дитинства, ці звички, традиції – чи змогли б ми розгледіти наше спасіння? Трошки нечітко сформулюване питання. Краще буде так: а чи були б ми християнами, якби ми виросли не в християнському суспільстві? А чи були б ми християнами, якби не виросли в родинах, де нам про Святе Писання, про молитви розказували з дитинства? Чи не прийшло християнство до нас, як частина нашої етнічної, нашої національної самоідентифікації? Чи можливо, якби ми народилися і виросли в іншому суспільстві, з іншою релігією, ми б ходили в інший храм?  І так би й не дізналися про нашого Спасителя, Господа Ісуса Христа? Для чого ми тут?

Господь наш Ісус Христос і Його Євангельська проповідь – вона є для всіх народів. Вона є вища від наших звичок, наших традицій, наших політичних ідеалів. І тому кожного разу, коли такі речі стають на шляху до Господа, на шляху до спасіння, ми повинні згадувати про хананеянку, для якої всі ці речі не стали на перешкоді. Яка попри своє походження, попри культурні відмінності змогла розгледіти Спасителя. Так само і ми маємо дивитися на нашого Спасителя не через призму національної атрибутики, чи релігійної атрибутики, чи якоїсь звички, а сприймати цей світопорядок, Його промисел, як дійсну реальність, яка є вища за будь-які інші людські ідеї, якими ми прагнемо заповнити цей вакуум, коли ми не відчуваємо присутності Господа.

Тому що всі ці люди, які жили в краях Тірських і Сидонських, які мали інших богів, відчували більшу присутність у своєму житті, але не мали одкровення, Господнього одкровення, пробували заповнити цей вакуум чимось іншим. Тому в нашому житті, згадуючи ту хананеянку, ми маємо розрізняти, що має сенс, а що є лиш замінником. Що є лиш заповнювачем того вакууму, коли Господь кличе нас, і є присутність Господа в нашому житті. І прагнути слідувати за нашим Вчителем, незважаючи на наші звички, на ідеї, принципи, за якими ми виховуємося з нашого дитинства, а бачити перед собою спасіння, Царство Небесне, обіцяне для нас, до якого ми всі так прагнемо. І до єднання з Господом нашим Ісусом Христом.

Амінь.

Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа