Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

Встаньте і ходіть. Проповідь у третю неділю після Пасхи

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.

Христос Воскрес!

Напевне, почувши сьогоднішню Євангелію, ми ж зрозуміли, про кого вона? Про розслабленого. Першу частину цієї Євангелії ми ще читаємо, коли освячуємо воду.

Про розслаблених ще згадується в Євангелії. Пам’ятаєте, коли четверо друзів розслабленого розкрили дах і опустили розслабленого там, де знаходився Ісус.

У сьогоднішній Євангелії ми читаємо про чоловіка, який тридцять вісім років був розслаблений. І сказав йому: «Встань, візьми постіль свою і ходи». Що означає взяти постіль свою і ходити? Це означає: ось ти розслаблений, а тепер будь не розслаблений. Як важко нам зрозуміти цю Євангелію. Тому що ми бачимо людину паралізовану, можливо повністю, яка не може ходити. Але, хіба ви думаєте, що Христос про це йому говорить?

Що таке людина? Хто вона така? Вона є образ і подоба Божа, бо так Бог створив по образу і подобі Божій. А якщо ми є образ і подоба Божа, то хто ми є? Ми є ікона, ми є образ. Гляньте, скільки ікон. Ви впізнаєте себе там? Якщо ви себе там не впізнаєте, то ви розслаблені. І для того ви ходите у церкву, щоб Господь вас піднімав. Щоб ви не були ніколи розслабленими. Бо розслаблення – це дуже страшно. Це надзвичайно страшно.

Коли водій розслаблений, то це дуже страшно, тому що чекає страшне нещастя. Страшно, коли людина ще тільки вчиться на водія і розслабляється. Або коли людина розслабляється настільки, що не дотримуються правил техніки безпеки.  Це страшно. А ті діти, які ходять у школу розслаблені – не вчаться і не роблять уроки. Це страшно.

А ті спортсмени, які розслабляються – чи вони щось можуть здобути? А ті бізнесмени, які розслабляються – чи вони можуть чогось досягнути? Ні. Фірми їх розвалюються, команди їх програють тільки через те, що вони розслабляються.

Але ви знаєте, Господь приходить сьогодні Сам. Сам, тому що це є Пасхальний час і Він є з нами. І ми повинні Його сприймати розуміти Його Євангелію. Коли ми бачимо, що цього розслабленого несуть чотири чоловіки – це чотири Євангелисти, які несуть цю Євангелію, щоб нам зцілитися від розслабленості.

Зцілитися від розслабленості – це означає стати між святих, уподобитися Богу, бути з Ним. Для цього і є церква. І за той час, що навіть і наша громада перебуває, ми не один раз чули, що привезли мощі, привезли ікону якусь. І всі припадають до мощей, і всі біжать і влаштовують з цього видовище. І в той час, коли вони збираються на Літургію в храмі, вони не розуміють, що тут, у храмі є Той, який зціляє Своїм Словом від усякої розслабленості.

Але з нами разом моляться і ті, які своїм життям доказали, що вони перемогли розслабленість. Не про всіх, але про декого із них я вам розкажу. Скажіть, будь ласка, чи ви знайдете 8,5 тисяч людей у Запоріжжі, які б доторкнулися до якоїсь ікони і отримали зцілення? Знаєте таких людей? Але я знаю одну таку ікону, яка жила на Героїв Сталінграда, за трампарком. І ця ікона кожної неділі на костилях в трамвай, на Металургів в маршрутку і до церкви. А їй було 90 років. Під час війни, з 1941 по 1945 рік вона була воєнним хірургом. І разом з чоловіком служила, лікувала поранених. А потім очолювала протитуберкульозний диспансер і за своє життя зробила 8,5 тисяч операцій – це не прості операції, коли треба грудну клітку розбирати. І вона була серед нас. Вона пішла у Вічність, але ми мали живу ікону. Так!

Але поруч з нею були ще інші ікони. Був такий Григорій Андрійович, офіцер, військовий, який просидів половину свого життя у таборах тільки через те, що відмовився розстрілювати таких, як він, також військових, які потрапили у полон. І прийшов сюди, в храм, і також був серед нас. У той час, коли ще не було газонокосарок, а він з косою приходив і помагав, і завжди був в церкві. І настільки було приємно поспілкуватися з такою людиною! Це було надзвичайно приємно. До нас приходили двоє людей, приїздили сюди і кожної неділі були в церкві. Надзвичайні люди.

А пам’ятаєте таких жінок-мироносиць - Марію Лук’янівну, Олександру Карпівну? Пам’ятаєте їх? І багато інших таких. Так, це ікони для нас. Вони позбавилися розслабленості.

Багато навіть молодих, які для мене були і друзями, і правдивими християнами, і відійшли від нас. Одною такою іконою був Ігор Петрович. Знаєте, бачили всі його. Він був серед нас....

А Роман Петрович Козловський...

 І ще дві ікони вже підходять до забуття, бо ми вже в цьому році їх не бачили – Борис Софронових, Галина Михайлівна. Але серед нас також були інші ікони, інші образи, які переймають цей шлях від Господа і стають цими іконами, тому що церква є для того, щоб ми ставали цими іконами. Позбавлялися розслабленості.

Знаєте, старі, чи ні, -  не має значення: якщо людина розуміє, для чого вона живе,  то приносить користь. Якщо не коса, то плуг і трактор,  комбайн, сівалка і вона не розслабляється, вона зранку стає і працює. Якщо не паяльник, якщо не м’ясорубка, якщо не духовка, то верстат - завжди порядок. І ця людина зранку встає, і вона працює, і себе забезпечує, і багатьох людей забезпечує.

Але все змінюється, коли вона починає розслаблятися. Коли вона починає розслаблятися, вона вже не купляє другий автомобіль, сівалку, комбайн – вона купує собі рушницю, ще щось таке, щоб розслаблюватися. Вона шукає собі друзів таких самих. І знаєте, з часом  все пропадає. Пропадає бізнес, пропадає багатство, бо  вона ні для людей нічого не зробила, і для себе нічого не зберегла.

Отож, як важливо бути не розслабленим. І як важливо багатіти в Бога. Бо якщо ми подивимось навіть на історію, на те, що відбувається в нас, то ми бачимо, що люди починають собі вибирати те, що їм потрібно на цей момент. І вони вибирають, але потім розслабляються. Вони не розуміють, що це погано – розслаблятися. Бо в цей час, коли йде війна, вони розслабляються. Що таке означає розслабитися воїну на передовій? Це стопроцентна смерть. Так, вони дозволяють собі розслаблятися. І коли ми розслабляємося, ми вибираємо для себе речі, які не годяться. Соромно говорити, які ми речі вибираємо. Як розслабляємося. Коли ми нічого вже не можемо, можемо тільки розслаблятися. Але слабість – це страшна хвороба.

І Господь сьогодні закликає нас всіх – викиньте з під себе це ложе, на якому ви лежите розслаблені. Встаньте і ходіть. Зранку до ночі працюйте. Перебувайте в спілкуванні один з одним, тобто – моліться. Моліться у церкві, між собою.

Пам’ятаєте, як ця Чаша страждання повинна була прийти до Спасителя, Він завжди будить Своїх учнів: “Просніться! Пильнуйте, бо ще трохи і Мене не буде!» А вони сплять.

Як страшно, коли ми спимо розслаблені. І живемо розслаблені.

І сьогоднішня Євангелія є для того, щоб ми пробудилися. І зрозуміли, для чого ми живемо. Бо життя наше таке коротке, а ця розслабленість може його ще більше скоротити. Так цінуйте житті. Ідіть і більше не грішіть.

Амінь.

Христос Воскрес!

Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа