Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

З чим ми станемо сьогодні перед Богом?

Проповідь настоятеля церкви Св.Миколая о.Володимира Гошовського у неділю перед Різдвом.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Амінь.

Слава Ісусу Христу!

Слухаємо сьогодні Єванеглію про родовід Ісуса Христа. Він розділений по 14 поколінь. Перших 14 поколінь від Авраама до Давида – це патріархи, які керували племенем, народом. Від царя Давида до Вавилонського переселення 14 поколінь – це були керівники, царі Ізраїлю. 14 поколінь царів. Хто був у тих 14 поколіннях від Вавилонського переселення до народження Ісуса Христа? Це були невідомі суспільству люди, яких досліджували апостоли, яких і сьогодні досліджують іудеї, бо кожен досліджував, щоб дізнатися, чи від нього народиться цар Іудейський. Всі жили надією, мали надію на спасіння. 

Дехто слухає родовід Ісусів і не може зрозуміти, а що це дає церкві? Що дає ця історія нам? Тут і виникає проблема у нашому розумінні: ми не можемо пізнати цей Божий промисел тут, на землі. Господь творить так, щоб усе було закономірно. Ми всі хочемо чуда, мріємо про чудеса. І діти думають про чудеса: думають, як би не вчитися, а жити так, як по телевізору рекламують. І дорослі мріють все мати, як їх сусіди, та ніхто не знає, як це здобувається, бо ніхто одне одному правди не говорить. Якщо колись у старших людей запитували: як вам так дісталося у цьому житті, що ви все маєте? Знаєте, як вони відповідали молодому поколінню? Працюйте, і ви будете мати. Сьогодні настає той час, коли можна працювати і нічого не мати. Тому що не вся та робота може забезпечити людину. 

Колись люди працювали на «Запоріжсталі», виплавляли сталь. І нині працюють, і виплавляють сталь, але проблема в тому, що вона нікому не потрібна. Бо хтось набагато кращу і дешевшу випускає. Працювали колись на заводі «Весна», який випускав касетні магнітофони, і здавалося працівникам, що нарешті будуть добре жити. Можна теж повернути і почати випускати ці магнітофони, але їх ніхто не купуватиме, бо вони нікому не потрібні. І не потрібні вже телевізори з кінескопами великими, і пральні машини круглі, ручні м’ясорубки, і багато чого іншого більше вже не потрібне. 

Як важко жити людям, коли вони не можуть змінювати своє життя розумом, працею і вірою в майбутнє. І розуміти, що все так не буде, і треба жити краще, ніж сьогодні, треба розвиватися. Але ні, з дитинства навчилися слухати казочку, як Іванушка на печі їсть калачі, і все йому добре, і пів-царства має, і на царівні одружився. Так це з народу пішло. А що це означає? Чи був цей народ вже християнізований? Ні. Він вже отримав віру, але настільки був віддалений від суті християнства, що навіть казочки складав абсолютно нехристиянські. І що можна було пообіцяти цьому народу? Комунізм. Все будете мати – ще одна казочка. І всі хочуть сьогодні нормально жити, але казочки не вийшло. А чому не вийшло? Бо живуть у казочці і не знають, хто були їх діди-прадіди, не знають, як важко працювали ці покоління, щоб здобути шматок хліба, як вони жили й працювали, щоб мати господарку, свій «бізнес», як важко усе чесно заробити. Бо якщо сьогодні побачите великий будинок, палац над Дніпром, спитаєте – як вам вдалося здобути це все? Знаєте, як соромно цим людям сказати до молоді: «Працюй, і ти будеш таке мати». Не говорять «працюй», бо вони знають, що це крадене, і якщо сказати молоді «працюй, і ти будеш мати таке», то це означає, що молодь повинна відібрати у них. Бо їх праця у тому, щоб відібрати. Тому сьогодні таке розірване наше покоління, що ми не можемо передати  правильне життя. Якщо ви сьогодні будете працювати у тій системі правильно, то ніякого результату не досягнете, тому що одна людина у цьому суспільстві нічого не може змінити. Можуть змінити всі разом, і не через ідею, а тільки віра і релігія їх об’єднує і тільки тоді вони все змінюють. 

Сьогодні церква вшановує пам’ять святого Боніфатія. Коли говорять про святого Боніфатія, то всі алкоголіки гордо кажуть: «Це наш покровитель». Але він не був п’яничкою, не був алкоголіком. Ім’я Боніфатій – римське, латинське, означає «робіть добро». Робіть добро. От таким іменем названий раб, якого придбала на базарі одна багата римлянка. І він настільки був красивий, добрий і слухняний, що вона почала з ним жити, як з чоловіком. Але чогось їм бракувало у цьому житті, і вони побачили, що так, як вони живуть – не годиться жити, і почули вони про християн, які починають жити чесно, які і будинки будують, і майно здобувають, і все творять своїми силами. Справедливо, без усяких крадіжок, без усякого приниження живуть. І їм захотілося так жити. Але були вони язичниками, і сприймають перших християн так, як ми і сьогодні сприймаємо християнство. В чому? У свічці, в іконах, в обрядах. Так, як язичники. І вони сприйняли, що багато християн в Римі мають мощі святих. «От, якби ми мали мощі, то зразу стали б святими». Але одного нема – мощей. Тому в нас щось не клеїться! І Господь веде їх до пізнання віри. І вирушає Боніфатій в Тарсу, звідки апостол Павло походить, де були великі гоніння на християн, отже, там він здобуде мощі. Раб Боніфатій приїжджає в Тарсу, поселяється в гостинницю зі своїми друзями і підлеглими, веселяться, їдять, п’ють... Боніфатій залишає їх і йде у місто, і бачить, як катують мучеників-християн. «Ой, а я за мощами їх приїхав...». І почав заступатися за них, і визнав себе християнином, і його вбили, мученицькою смертю він помер. Коли дізналася його пані, власниця, приїхала в Тарсу і на місці, де вбили Боніфатія мученицькою смертю, побудувала храм.

Коли людина шукає мощей? Ми часто бачимо по телевізору рекламу: «В Запоріжжя привозять мощі. В Запоріжжя привозять ікону». І побігли, поперли, один наперед одного штовхаються. І не розуміють, що мощі – це вони. Мощі, які можуть щось зробити. Мощі – це сила. І ця сила духу повинна бути в людей і вони повинні щось робити. Вони не можуть щось зробити, вони тільки йдуть на видовище. Вони думають, що ці мощі прийдуть до них додому і наведуть порядок. Вони думають, що ці мощі розум їх відкриють. Абсолютно ні, бо вони не можуть відповісти своїм дітям: «Як ви, наші діди-прадіди, нашу державу, яка має найкраще географічне становище, яка має найкращі багатства земні, найкращу природу, так довели, що вона найгірша в світі, найбідніша?!»

Чи можуть вони сказати правду своїм дітям: «Ми працювали, і таке нажили і вам передаємо!» Чи можуть вони таке сказати? Ні. Сьогодні вони промовчать. Тому що вони все пропивають, і Боніфатій їм не помагав. Вони все розтратили, все знищили, через свої крадіжки, через своє лінивство, через свою розпусту, через своє страшне антихристиянське життя, протихристиянське життя, проти заповідей, проти Бога. 

Тому вони не можуть пізнати, чому сьогодні ще читається про 14 патріархів, 14 царів, і 14 нам невідомих, які дійшли до такого рівня, що з цього роду може народитися син Божий. З цього роду. Але за кожним іменем стоїть історична подія: це перемоги, будівництво держави, розквіт і розвиток царства, народження, буття, перемоги з Богом і поразки, коли відходили від Бога. Таке життя наше і ми повинні сприйняти правильно наше життя. Ми повинні розуміти, про що це все говорить. А то прийдуть додому, спитають їх: «А що там було в церкві? – Та всіх там перечислили, я навіть не запам’ятав…» І на цьому все закінчилося, і більше нічого ми не зрозуміли, і нічого не можемо дітям передати. Але тільки одного треба боятися - діти може запитають, а може й не запитають, а Господь прийде в кінці і запитає: «Рабе лукавий! Як ти жив і що ти робив, що всі в такому замішанні, всі в такій нечистоті навколо тебе і ти в такому жив!» Господь кожного спитає. Так, як та дитина питає, що їй робити, щоб це осягнути. А що вона може питати, якщо вона цього не бачить і не розуміє, а що ця дитина може потім зробити – нічого вона не зробить і не змінить. 

Але Дитина, яка може щось зробити і змінить світ, ця Дитина незабаром прийде,- з 6 на 7 січня ми будемо Її зустрічати, - ця Дитина приходить на те, що цілі покоління приготували. Прийде спасати світ. І ця Дитина будь-кого, про кого є в Євангелії, може спитати, що вони зробили – і кожен може відповісти, що він зробив. А ви? Оцініть свій рід, запитайте своїх батьків, запитайте своїх дідів, запитайте самі себе – а що ви зробили? Тому що це треба знати, треба вже сьогодні готуватися, бо ми не знаємо ні дня, ні години, коли нам прийдеться перед Богом сказати: «Господи, подивися на мене, подивися на моїх дітей, подивися на мою працю». З чим ми станемо сьогодні перед Богом? 

Амінь.

Слава Ісусу Христу.  

 

 

Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа